Водно-болотні угіддя, які часто називають «нирками природи», демонструють вражаючу здатність до природного фільтрування забруднювачів, зокрема надлишків азоту, що надходять із сільськогосподарських полів. Дослідження, проведене в Університеті Іллінойсу в Урбана-Шампейн, підтверджує, що саме ці екосистеми відіграють ключову роль у зниженні вмісту аміаку та органічного азоту у водах басейну річки Міссісіпі. За словами Марін Скідмор, дослідниці кафедри сільськогосподарської економіки: «Багато заходів із боротьби з забрудненням спрямовані на профілактику, однак водно-болотні угіддя ефективно працюють вже після потрапляння надлишків у водну систему».

Механізм очищення відбувається завдяки денітрифікації — процесу, під час якого азот перетворюється на молекулярний азот (N?), що є нешкідливим і домінує в атмосфері. Програма Agricultural Conservation Easement Program, під егідою USDA, сприяє довготривалому відновленню водно-болотних угідь через компенсації фермерам за зняття частини площ із сільськогосподарського обігу. Це дає змогу відновлювати природні фільтри в регіонах із високим ризиком забруднення.

Аналіз, проведений у період з 1990 по 2018 роки, охопив 9000 постійних сервітутів, що становить лише 0,22% площі басейну річки Міссісіпі. Проте результати вражають: вміст аміаку знижувався на 62%, а загального Kjeldahl азоту — на 37%. Як зазначає Ніколь Карвовські, економістка з університету Монтани: «Наші результати свідчать про значний ефект навіть у регіонах із найгіршими показниками якості води».

Економічний ефект не менш значущий: відновлення лише 100 акрів угідь дозволяє заощадити до $17,000 щорічно для великих водоочисних станцій. За оцінками авторів, користь перевищує витрати вже через 20–30 років після інвестування у відновлення угідь. Це особливо актуально на тлі останнього рішення Верховного суду США, яке обмежує федеральний захист водно-болотних угідь лише тими, що безпосередньо межують із судноплавними водами. Така позиція загрожує 72% угідь в Іллінойсі, відкриваючи шлях до їх забудови.

Дослідники наголошують, що водно-болотні угіддя повинні розглядатися як елемент комплексного підходу до охорони водних ресурсів. Як підсумувала Скідмор: «Поєднання практик, таких як буферні смуги, покривні культури та оптимізоване внесення добрив, разом із відновленням угідь — це шлях до сталого сільського господарства».

Другие интереcные современные новости: