Хотів би знати адресу марії львової-бєлової, щоб допомогти атакувати її дім.

Для росіян депортовані українські діти – потенційний мобілізаційний резерв. росія промиває мізки викраденим із території України дітям у школах і навіть у дитячих садочках. Яка наразі ситуація із депортацією дітей, які кроки робить Україна, аби повернути маленьких громадян, та що говорять діти, яких вдалося повернути на Батьківщину, розповіла юристка ГО "Регіональний центр прав людини" Катерина Рашевська.

Варто розуміти, що у російської федерації зараз фактично відпала підстава, чому вони десятками тисяч викрадали українських дітей. росіяни хочуть перетворити викрадених українських дітей на російських громадян, у тому числі скористатися ними як потенційним мобілізаційним резервом. І тому вони їх вивозили, бо не могли інакше досягти цієї мети. Але коли вони нелегітимно включили наші території до свого складу, через систему формальної і неформальної освіти створили нові військово-патріотичні центри, для них така необхідність фактично відпала.

Це не означає, що росіяни більше не депортують українських дітей чи не викрадають їх, так було б неправильно казати. Тому що, наприклад, депортація за так званим "кримським сценарієм", коли українських дітей усиновлюють російські громадяни, триває. У нас зафіксований випадок у 2024 році, коли трьох маленьких хлопчиків було вивезено із Луганської у московську область для того, щоб виростити із них росіян у російській сім'ї.

Також існує ще така річ, як тимчасове вивезення українських дітей до таборів перевиховання. Деякі з них – це фактично тренувальні збори для молодих резервістів. У деяких все зводиться, наприклад, "просто" до зустрічей із учасниками так званої СВО, шикування, слухання гімну при службовцях, пропаганди "юнармії". Також є випадки, коли українські діти, наприклад кадети, виступають агентами пропаганди для інших українських дітей. Варіацій багато, але це вивезення тимчасове, і ми поки що не маємо підстав стверджувати, що діти зникають із таких таборів і повертаються лише частково, наприклад, на окуповані території, чи взагалі група не повертається.

Хотів би знати адресу марії львової-бєлової, щоб допомогти атакувати її дім. Юристка розповіла, про що говорять викрадені діти, яких Україна повертає з росії

Також у нас є деякі діти, яких підозрюють росіяни у так званій "диверсійній діяльності". Наприклад, вийшла дитина, витягла телефон і потрапила на очі якомусь російському солдатові. І той стверджує, що дитина щось знімала-фотографувала, і її одразу ж можуть кинути за ґрати. У нас зафіксовані такі випадки у Запорізькій та Донецькій областях. Але загалом, звісно, цифри, масштаби, динаміка депортації українських дітей жодним чином не зіставляються із 2022 роком.

На сьогодні компетентні українські органи влади стверджують, що Україні вдалося повернути понад 1100 дітей. Ця цифра досить гнучка. Умовно, ще на початку лютого ми говорили про 1042, тому що таку цифру називав уповноважений Дмитро Лубінець, а зараз фігурує цифра на 100 більше. Це діти, які були повернені не тільки з депортації та примусового переміщення, але й повернуті з окупованих територій, оскільки вони перебували під спеціальним ризиком депортації. Ті, які перебувають під постійним ризиком депортації, – це 1 мільйон 600 тисяч українських дітей, які на сьогодні, за заявами наших уповноважених осіб, і досі перебувають на окупованих територіях. Із них 600 тисяч – шкільного віку. Тобто це діти, які першими постраждали від російського промивання мізків через систему формальної освіти у школі. Але не варто забувати, що з дитячого садочка також залучаються певні активності, які мають явно політизований та мілітаризований характер.

Тому, як казав путін, "народився – одразу в "орлята", тобто для росіян таке промивання мізків дітям – це питання їхньої внутрішньої політики. Ми бачимо, що в оновленій молодіжній політиці росії військово-патріотичне виховання молоді, її посилена складова є одним із пріоритетів. Для росіян військово-патріотичне виховання дітей і молоді є один із інструментів "подолання терористичної, екстремістської загрози".

Далі – оголошення у росії цього року роком захисника вітчизни. Далі – новий указ росіян про посилення ДОСААФ. Це все рухається до якоїсь яскравої точки, коли російське вище політичне керівництво має вийти і сказати: "Дивіться, ми хочемо з 9-11 класу готувати дітей до того, щоб після закінчення школи вони йшли і долучалися до захисників російської федерації". Вони про це говоритимуть із гордістю, вигадуватимуть ще якісь пропагандистські наративи для того, щоб хоча б внутрішньому споживачеві це якось пояснити. Тому що міжнародна спільнота такі дії явно критикує. І генсека ООН, і Радбез ООН – їх постійно турбує мілітаризація росіянами українських дітей. Наприклад, я виступала на конференції в ООН у грудні 2024 року, і тоді мілітаризація українських дітей, у тому числі за участі білорусі, чи не найбільше турбувала наших партнерів як порушення прав українських дітей на окупованих територіях.

російська федерація всім розповідає про те, що вона начебто готова повертати дітей, причому її статистика досить занижена. Вони говорять про те, що допомогли возз'єднатися з родинами 87 українським дітям. Це явно не правда. Вони навмисно занижують цифру. На їхню думку, якщо повернення – це лише десятки кейсів, то це автоматично свідчить, що в них не було ніяких 19 546 дітей, які були примусово переміщені. Їм вигідно цю цифру занижувати, спотворювати реальність. Причому в кожному випадку вони перекручують факти. Вони говорять про те, що "ні, ці діти не були попередньо викрадені", або ж "ні, подивіться, вони опинилися тут через внутрішні сімейні суперечки. Ми тут взагалі до чого? Ми дуже сильно, сердечно допомагали цим діткам повернутися до родичів в Україну" тощо.

Зараз ми бачимо, що в процесі повернення українських дітей з'являється нова держава-посередник, ця інформація надходить із жовтня 2024 року – це Південно-Африканська Республіка. Нещодавно відбулись зустрічі нашого Офісу президента із представниками ПАР, з їхніми медіа, із неурядовими організаціями заради того, аби скоординувати активності і зрозуміти, де ж простір для посередництва ПАР у поверненні українських дітей. Але зараз більшість кейсів вдається організувати за сприяння наших партнерів із Міжнародної коаліції із повернення українських дітей, а також завдяки неурядовим організаціям і українським органами влади. У нас зараз з'явилася постанова Кабінету міністрів, якою регулюється порядок повернення дітей, а також те, що відбувається з дітьми після того, як вони повернулися на територію України. Я не назву це механізмом, тому що у цьому випадку йдеться тільки про програму дій України та її партнерів, а також неурядових організацій. російської федерації там немає. Але це вже краще, ніж те, як відбувалося повернення у 2022-2023 роках.

Чи усвідомлює дитина, яка повернулася, що щодо неї було скоєно злочин? Усе залежить від багатьох чинників – як від її віку, хоча немає прямої кореляції, що чим старша дитина, тим більше вона розуміє, а чим менша, тим їй легше. Ні, такого немає. Від статі більше залежить, тому що деякі порушення росіян є гендерно упередженими.

Також, на жаль, стаються такі випадки, коли, наприклад, депортація й кінцеве переміщення – це не найгірше, що трапилося із дитиною через росіян. Діти або могли бути свідками російських воєнних злочинів, або ж вони самі постраждали від сексуального насильства, або їм вчасно не була надана допомога. Або ж із ними вчинили не по-людськи – російські фсбвці приїжджали, проводили обшуки, "витягували" їхніх батьків. Тобто тут історії абсолютно різні.

Але що я хочу сказати – деякі діти демонструють героїзм і нескореність, попри ці обставини. Деякі з них висловлюють бажання й надалі допомагати захищати права інших дітей і докладати своїх зусиль для того, аби адвокатувати повернення таких дітей. Коли їх запитують про справедливість, вони кажуть, що хочуть, щоб більше дітей опинилося вдома, в Україні. Тобто вони не бажають якихось судових рішень, посадити когось за ґрати. Такого немає. Хоча, я пам'ятаю, один хлопчик мені сказав, що він би хотів знати адресу марії львової-бєлової, щоб допомогти атакувати її дім.

Їхній стан після повернення відразу і потім, наприклад, через місяць, а далі через пів року, рік – абсолютно різний. Хоча в деяких випадках через нелюдське ставлення росіян діти, наприклад, борються з депресією. Не як із чимось абстрактним, а із діагнозом. Їм в Україні надається психологічна допомога, і допомога соціальних працівників, і різні рекреаційні послуги, аби вони відчули себе вдома.

У деяких із них дуже "промиті мізки", це зрозуміло. Деякі порушення росії вони усвідомлюють, а деякі, які вони бачили, були лише свідками, а не постраждалими, це не те що виправдовують, а й не вважають, що трапилось щось аномальне, що стосується їх.

Поясню на конкретному прикладі. У нас була одна ситуація, коли дитині пощастило. Вона потрапила до школи на окупованій території, за російськими стандартами і російською політизацією і мілітаризацією, але завдяки адекватній позиції вчительки, яка не була носієм російської пропаганди, намагалася теж внутрішньо чинити цьому спротив. Ця дитина не писала листа російському солдату, не співала російські гімни, не ходила на зустрічі із російськими солдатами. Але в школі це було повсюди. У тій самій школі, у інших класах, на шкільні заняття приходили представники "юнармії". Тобто це не означає, що не було абсолютно жодного порушення. Просто так трапилось. Але знову ж таки, дитина вважає, що їй пощастило і що таке трапляється, і вона вже не усвідомлює до кінця цього негативу від політизації та мілітаризації.

Трапляються випадки, коли дитина приїжджає і розповідає про те, що Маріуполь – то "російське місто" і "там, у моїй країні укранацисти". Але після того, як вона повертається в Україну, дуже лагідно спеціальні неурядові організації проводять уроки історії України під час реабілітації. Це не традиційний урок, це все у формі гри. Після таких занять діти більше не транслюють російські наративи, тому все можна "полагодити". Можна повернути дитину до нормального стану, але, очевидно, це потребує відповідних програм, коштів і часу.

Тобто так відразу, як за змахом чарівної палички – дитина перейшла кордон з Україною і повернулася до нормального життя – на жаль, не буває..

Другие интереcные современные новости: