Державна служба України у справах дітей підбила підсумки першого етапу Стратегії забезпечення права кожної дитини на зростання в сімейному оточенні. Реформа відбувається в умовах війни, евакуацій, руйнування інфраструктури та дуже різної спроможності громад.
Головна ідея стратегії полягає в тому, що дитина має зростати в сім’ї або максимально наближеному до сімейного середовищі, а інституційний заклад не повинен ставати стандартною відповіддю на складну життєву ситуацію.
Допомога має починатися до моменту вилучення дитини з родини
Сім’я може опинитися в кризі через втрату роботи, житла, хворобу, інвалідність, психологічне виснаження або вимушене переміщення. Якщо громада реагує лише тоді, коли ситуація вже стала критичною, можливостей зберегти родину разом значно менше.
Тому реформа робить акцент на соціальних послугах: роботі соціального працівника, денному догляді, психологічній підтримці, патронаті, ранньому втручанні та допомозі батькам у вирішенні конкретної проблеми.
У різних громадах набір послуг може відрізнятися, і саме це залишається одним із головних викликів. Велике місто має більше фахівців та організацій, тоді як невелика громада іноді не може утримувати вузького спеціаліста постійно.
Сімейні форми потребують супроводу після влаштування дитини
Передати дитину під опіку або в прийомну сім’ю недостатньо. Нові дорослі стикаються з адаптацією, поведінковими труднощами, питаннями навчання, здоров’я та документів.
Саме тому якість супроводу визначає, наскільки стабільною буде сімейна форма виховання. Якщо батьки або опікуни залишаються сам на сам зі складними проблемами, ризик повторної кризи зростає.
Перший етап реформи показав, що універсальної моделі для всієї країни немає. Частина громад потребує розвитку базових соціальних послуг, інші вже можуть створювати спеціалізовані програми для дітей із травматичним досвідом або складними порушеннями розвитку.
Для родини практичний сенс реформи полягає в тому, що звернення по допомогу має дедалі менше асоціюватися з покаранням. Мета соціальної системи — підтримати сім’ю так, щоб дитина могла залишитися в безпечному домашньому середовищі, якщо це відповідає її інтересам.