Дводенний саміт ЄС 15–16 жовтня показав, наскільки складними залишаються переговори щодо наступного багаторічного бюджету на 2028–2034 роки. Країни-члени по-різному оцінюють необхідний обсяг витрат, національні внески та пріоритети — від підтримки фермерів і регіонів до оборони й конкурентоспроможності. Остаточного фінансового компромісу за підсумками зустрічі не оголосили.
Навколо якої суми точиться дискусія
Під час переговорів обговорювали пропозицію на €1,62 трлн, яку представила Ірландія як варіант зменшення початкового рівня видатків. Вона виявилася неприйнятною для частини держав, що роблять найбільші внески до спільного бюджету, і водночас викликала занепокоєння країн, залежних від коштів політики згуртованості та аграрної підтримки.
Шведський прем’єр заявив про надмірне фінансове навантаження для своєї країни. Німеччина також наголошувала на межах можливостей національних бюджетів. Інша група держав вважає, що скорочення спільних програм загрожує інвестиціям у регіони, які потребують підтримки.
Що означає затримка для європейських програм
Багаторічна фінансова рамка визначає не окремий щомісячний переказ, а загальні межі фінансування політик Союзу. Після політичної домовленості потрібні додаткові правові й бюджетні процедури, тому переговори зазвичай починають задовго до старту нового періоду.
Навіть якщо країни не узгодять документ до кінця 2026 року, це не означатиме миттєвого припинення чинних виплат: поточна рамка розрахована до завершення 2027-го. Але відкладання компромісу скорочує час на підготовку правил і майбутніх програм.
Європейська рада планує продовжувати роботу на рівні лідерів. Проти спрощеного твердження «країни ЄС не можуть домовитися ні про що» свідчить сам характер дискусії: сторони загалом визнають важливість багатьох спільних завдань, але по-різному пропонують фінансувати їх і ділити відповідальність.