Скелі в Австралії глибинці, які мають 3,5 млрд років, можуть допомогти вченим з'ясувати, чи було коли-небудь життя на Марсі.

фото, Frances Westall / CNRS Orléans

Дослідники, які вивчають австралійські гірські породи, стверджують, що лише стародавні мікроби могли сформувати їх такими, якими вони є.

Вони кажуть, що марсохід NASA Perseverance повинен шукати подібності під час дослідження каменів такого ж віку на Марсі.

Марсохід шукає докази того, що на зорі існування Червоної планети там могло існувати життя.

Вчені з Лондонського музею природної історії, які співпрацюють з NASA, описали особливості низки скель у західній Австралії, які, безсумнівно, були створені стародавніми мікробами.

Марсохід Perseverance досліджує великий кратер під назвою Єзеро і, як очікують, наступного року потрапить на локації, де цілком можуть спостерігатися явища, дуже схожі на те, що є на Землі.

Це збережені приклади так званих строматолітів.

Вони утворюються, коли багато міліметрових шарів бактерій і осаду накопичуються з часом у більші, куполоподібні форми. Сьогодні ці утворення розташовані на краю тихих, багатих поживними речовинами лагун. Але в австралійській глибинці збереглися зразки, що налічують мільярди років.

Деякі з цих зразків, ідентифікованих геологами, є одними з найдавніших слідів життя на нашій планеті.

Доктор Кейрон Гікман-Льюїс з Лондонського музею природної історії (NHM) і його колеги детально розглянули один конкретний набір строматолітів. Вони є найдавнішими з усіх знайдених, що входять до складу формації Дрессер у регіоні Пілбара в Австралії й датуються 3,48 мільярдами років тому.

Вони не містять маленьких викопних решток мікробів або навіть будь-яких органічних (багатих вуглецем) сполук, які могли б вказувати на минуле життя. Але команда під керівництвом NHM вважає, що їй вдалося встановити ознаки, які вказують на біологічне походження каменів.

Дослідники використовували низку аналітичних методів і методів візуалізації з високою роздільною здатністю, щоб деталізувати структури, існування яких, як вони стверджують, можна пояснити лише життєдіяльністю організмів, а не природним результатом змін у довкіллі.

Однією масштабною особливістю є хвиляста поверхня строматолітів, яка виникає, коли фотосинтезуючі мікроби тягнуться до світла. Хвилястість виникає тому, що біологічні форми не ростуть з однаковою швидкістю й однаковим чином у трьох вимірах.

На мікро-масштабі в скелі є крихітні стовпчики, які створюють зв'язки між окремими "килимками" мікробів, які утворюють строматоліти.

"Це чітко репрезентує своєрідну текстуру росту мікробів, яку ми називаємо тиновими структурами", - пояснив доктор Гікман-Льюїс.

Стосунок до Марса та марсохода Perseverance полягає в тому, що на супутникових знімках кратер Єзеро виглядає так, ніби в далекому минулому містив велике озеро. А на краю кратера є карбонатні породи, які можуть бути осадовими відкладеннями на береговій лінії.

Чи могли в спокійних, багатих поживними речовинами мілководних водах кратера мікроби вирощувати строматоліти?

Хронологія не буде сильно відрізнятися від земної - вчені вважають, що озеро існувало приблизно 3,7 млрд років тому.

Ймовірно, Perseverance добереться до краю кратера наприкінці наступного року. У цей момент він розгорне свої інструменти, щоб спробувати знайти породи, які мають схожі характеристики, як і в строматолітах Пілбари.

Другие интереcные современные новости: