Нобелівську премію з хімії 2026 року присудили Анрі Кагану та Кенсо Соаї за дослідження реакцій, пов’язаних із дзеркальними формами молекул. Лауреатів оголосили 7 жовтня. Їхня робота допомогла зрозуміти, як одержувати потрібні просторові форми органічних сполук і чому вибір однієї з них має принципове значення для хімії та фармацевтичного виробництва.
Чимало молекул існують у двох формах, які відносяться одна до одної, як права й ліва рука. Такі молекули мають однаковий набір атомів і зв’язків, однак відрізняються розташуванням у просторі. Через це вони можуть по-різному взаємодіяти з білками та іншими структурами живого організму.
Як працює молекулярна асиметрія
Дзеркальні варіанти молекули називають енантіомерами. У хімічній лабораторії утворення суміші обох варіантів іноді відбувається легше, ніж контрольоване виробництво тільки одного. Проте під час синтезу ліків важливо знати, яка саме форма проявляє потрібну біологічну дію і чи не має інша небажаних властивостей.
Анрі Каган зробив вагомий внесок у розвиток асиметричного каталізу, що допомагає спрямовувати реакції до обраного просторового результату. Дослідження Кенсо Соаї, зокрема реакція із самопосиленням переваги однієї дзеркальної форми, дали науковцям можливість глибше вивчати походження й наростання молекулярної асиметрії.
Де фундаментальна хімія зустрічається з медициною
Практичне значення такого підходу виходить далеко за межі окремого препарату. Воно стосується виробництва складних молекул, вибору каталізаторів і контролю чистоти речовин. Застосування асиметричних методів дозволяє зменшувати частку небажаних продуктів реакції, хоча технологічний результат залежить від конкретної сполуки та процесу.
Нагорода не означає, що лауреати створили всі ліки, які нині використовують такі методи. Комітет відзначив фундаментальні відкриття, на яких інші групи дослідників розвивали подальші технології. Саме цей зв’язок між базовою наукою та багаторічними практичними застосуваннями і є центральною історією цьогорічної премії.