Дослідники на чолі з командою Бернського університету виявили генетичний варіант, через який у молодих євразійських рисей можуть тяжко кальцифікуватися внутрішні органи. У випадках, вивчених на північному сході Швейцарії, уражені тварини гинули до досягнення зрілого віку. Результати дослідження представили 16 листопада. Пошук причини поєднав ветеринарні обстеження, аналіз геному й архівні дані про стан популяції.
Як проявляється спадковий варіант
Захворювання має рецесивний тип успадкування. У вивчених випадках воно розвивалося в тварин, які одержали одну копію варіанта від матері й одну від батька. Рись з однією копією може залишатися здоровою й передавати варіант потомству. Це пояснює, чому звичайне спостереження за поведінкою та станом дорослих тварин може не виявити всіх носіїв.
Сучасна швейцарська популяція рисей бере початок приблизно від 30 тварин зі Словацьких Карпат, яких завозили в 1970-х роках. У 2001–2008 роках частину рисей з Альп і Юри перемістили на північний схід Швейцарії, щоб поліпшити зв’язок між групами. Серед переселених тварин уже були носії дослідженого варіанта. У невеликій групі їхні нащадки становили достатньо велику частку, щоб імовірність зустрічі двох носіїв і появи хворого потомства зросла.
Чому для охорони виду важливі архіви
У генетиці популяцій така ситуація пов’язана з ефектом засновника. Якщо нову групу утворила мала кількість тварин, відносно рідкісний варіант може траплятися серед їхніх нащадків частіше, ніж у вихідній популяції. Тому для оцінки відновлення виду корисно вести облік чисельності й окремо досліджувати походження, спорідненість та стан здоров’я тварин. Помітне зростання чисельності саме по собі не показує, скільки генетично відмінних ліній беруть участь у розмноженні.
Ветеринарні зразки у швейцарському інституті здоров’я риб і диких тварин накопичували з 1980-х років, а систематичні дані про здоров’я збирали з 2000 року. Це дало змогу зіставити сучасні лабораторні результати з минулими випадками і простежити поширення варіанта в часі. За одного обстеження дослідники побачили б тільки стан конкретної тварини та її генетичний профіль.
Для наступних рішень з охорони рисі ці дані допомагають оцінити, де корисно поліпшувати зв’язок між групами і які ризики варто врахувати під час переміщення тварин. Виявлений варіант пояснює конкретний тип ураження і дає змогу відрізняти його від інших причин загибелі молодих рисей. Довгострокове спостереження потрібне, щоб оцінювати і генетичну різноманітність, і реальну частоту хвороби.