Восени з високої точки інколи видно, як туман лежить тільки над нижньою частиною міста. На схилі та в долині відстань невелика, але повітря охолоджується там по-різному. Ясної ночі поверхня землі втрачає тепло, і шар повітря біля неї стає холоднішим. Щільніше холодне повітря може стікати донизу схилами й накопичуватися в заглибленні. Якщо воно охолоне достатньо, водяна пара починає утворювати дрібні краплі, які й роблять туман видимим.
Коли температура наближається до точки роси
Точка роси — температура, до якої за даного вмісту водяної пари має охолонути повітря, щоб досягти насичення. Пара сама по собі невидима. Білуватий шар створюють краплини, які розсіюють світло. Коли надворі 6 °C, а точка роси близько 5 °C, для досягнення насичення потрібно менше охолодження, ніж за тієї самої температури з точкою роси 0 °C. Цей приклад показує роль початкової вологості, хоча для фактичного туману важливі й рух повітря та місцеві умови.
Осередок туману може залишатися внизу за температурної інверсії. У таких умовах біля землі холодніше, ніж трохи вище. Тепліший шар над долиною ускладнює перемішування нижнього повітря. Тому волога й холод можуть триматися в заглибленні, навіть якщо на пагорбі видно горизонт. Окрема річка або волога ділянка іноді підсилює різницю, але рельєф і місце накопичення холодного повітря залишаються суттєвими.
Охолодження поверхні за ясного неба пов’язане з віддаванням тепла у вигляді інфрачервоного випромінювання. Якщо низькі хмари затримують тепло, нічне охолодження біля землі може бути слабшим. Тому дві ночі з однаковою вечірньою температурою завершуються по-різному. За ясного неба волога приземна ділянка може дійти до насичення, а за хмарного неба та сильнішого перемішування той самий рівень вологості ще не утворить видимого шару туману.
Що відбувається після сходу сонця
Коли поверхня прогрівається, приземний шар може почати перемішуватися, а краплини випаровуються. У глибокій долині сонце дістається до дна пізніше, ніж до вершини, тому край туману іноді видно ще довго після світанку. Якщо над долиною є хмари, прогрів може відбуватися повільніше. Вітер також змінює картину: за одних умов перемішування руйнує туман, за інших приплив вологого повітря підтримує його.
Два зображення з різних висот можуть описувати ту саму хвилину: знизу видно лише сусідні будинки, згори — суцільну освітлену поверхню туману. Межа видимості тоді залежить від того, яку частину шару перетинає погляд. Відмінність між фотографіями пояснюється не різким переміщенням хмари, а положенням спостерігача відносно тонкого шару краплин у долині.