Нобелівську премію з фізіології або медицини 2026 року присудили Карлу Дайссероту, Петеру Гегеманну та Георгу Нагелю за відкриття, повʼязані зі світлочутливими іонними каналами та розвитком оптогенетики. Лауреатів оголосила Нобелівська асамблея при Каролінському інституті у Стокгольмі.
Оптогенетика дала нейробіологам можливість із дуже високою точністю керувати активністю окремих типів нервових клітин за допомогою світла. Це змінило спосіб, у який дослідники вивчають мозкові мережі, памʼять, рух, мотивацію, емоції та інші складні функції нервової системи.
Ключем стали світлочутливі білки
В основі методу лежать білки, які реагують на світло та можуть змінювати проходження іонів через клітинну мембрану. Дослідники навчилися використовувати такі молекули як своєрідні перемикачі.
Якщо ген, що кодує світлочутливий канал, доставити до певної групи нейронів, ці клітини можна зробити чутливими до конкретної довжини хвилі. Світловий імпульс після цього здатен активувати або пригальмувати їхню роботу.
Для нейронауки це стало принциповою зміною. Раніше вчені часто могли лише спостерігати, які ділянки мозку активні під час певної поведінки. Оптогенетика дала можливість перевіряти причинний звʼязок: що саме зміниться, якщо конкретну групу клітин увімкнути або вимкнути.
Від водоростей до лабораторій нейробіологів
Роботи Гегеманна та Нагеля допомогли описати світлочутливі канали, відомі як channelrhodopsins. Ці білки природно зустрічаються у мікроорганізмів, які використовують світло для орієнтації та регуляції клітинних процесів.
Дайссерот став одним із ключових дослідників, які перетворили це біологічне відкриття на інструмент для роботи з нервовою системою живих організмів.
Згодом метод поширився на лабораторії по всьому світу й став стандартною технологією для багатьох напрямів фундаментальної нейробіології.
Оптогенетика допомагає досліджувати складні мозкові мережі
За допомогою цього підходу вчені можуть перевіряти роль конкретних нервових шляхів у русі, формуванні спогадів, відчутті винагороди, страху або болю.
Метод також допомагає моделювати механізми неврологічних і психіатричних станів. При цьому більшість таких робіт залишається фундаментальними дослідженнями, а не готовими методами лікування для пацієнтів.
Це важливе уточнення: Нобелівську премію присудили за наукові відкриття й створення технологічного підходу, а не за появу універсальної терапії мозкових захворювань.
Премія відкрила Нобелівський тиждень
Нагорода з медицини традиційно стає першою в серії щорічних Нобелівських оголошень. Троє науковців розділять премію порівну.
Для науки їхня робота стала прикладом того, як фундаментальне дослідження простих світлочутливих білків може через роки перетворитися на технологію, що дає змогу набагато точніше досліджувати один із найскладніших обʼєктів у біології — живий мозок.